Укріплення схилів

Зміцнення укосів та схилів геогратками ГЕОДОР.

Руйнування укосів та схилів під впливом водяної та вітрової ерозії призводить до руйнування доріг і значному збільшенню витрат для їх відновлення. Традиційні способи зміцнення – посів трав, укладання бетонних плит, укладання монолітного бетону – дуже трудомісткі, а головне, не забезпечують надійний захист зазначених вище елементів дороги від розмивів, видування ґрунту, руйнування бетону.

Мета використання геогратки „Геодор” на поверхні схилу – створення посиленого армованого шару, який має покращенні характеристики - підвищену стійкість до ерозійних явищ.

Ефект від застосування на схилах геограток ГЕОДОР:

  • зменшення товщини шару покрову
  • забезпечення тривалого терміну експлуатації
  • заміна традиційних типів укріплення укосів
  • підвищення технологічності при будівництві
  • універсальність, яка дозволяє використати різні варіанти заповнення чарунок,

1. КОНСТРУКЦІЯ ГЕОДОР З НАПОВНЮВАЧЕМ З РОСЛИННОГО ГРУНТУ.

Стійкий рослинний покрив достатньо ефективно захищає укоси при слабкій та помірній ерозійній діяльності, та має також привабливий та екологічний зовнішній вигляд. ПЕРЕВАГИ ЗАСТОСУВАННЯ ГЕОДОР:

Стінки чарунок ГЕОДОР разом з рослинним ґрунтом утворюють серію захисних комірок, що простираються по всьому схилу. Розвиток звичайної ерозії запобігається, оскільки потік безперервно перенаправляється до поверхні. Цей механізм понижує швидкість потоку і, відповідно, його ерозійну дію.

Прошарок рослинного ґрунту певної товщини та коренева система рослин захищені в середині кожної комірки, створюють єдину армовану конструкцію по всій поверхні укосу.

ВКАЗІВКИ ПО РОЗРАХУНКАМ.

Наповнювач з рослинним ґрунтом рекомендується у випадках коли поверхневий потік є середньої інтенсивності та відносно короткої тривалості. Пікові швидкості 6 м/с втримуються протягом коротких періодів часу, коли рослинний шар ґрунту розвинутий достатньо добре.

В окремих випадках використовують в таких конструкціях нетканий геотекстиль.

Вибір розміру чарунки.

При виборі розміру комірки найбільш важливими факторами є крутизна укосу, інтенсивність поверхневого стоку та кут природного укосу матеріалу – наповнювача.

Звичайна глибина комірок для заповнення рослинним ґрунтом складає 7,5 - 15см при умові що у ґрунті укосу буде розвиватися коренева система.

2. КОНСТРУКЦІЯ УКРІПЛЕННЯ ГЕОДОР ЗАПОВНЕНА МІНЕРАЛЬНИМ МАТЕРІАЛОМ.

Гравій та щебінь можуть забезпечити ефективний захист укосу при умові коли кут укосу менший ніж кут природного укосу матеріалу наповнювача, та коли необхідно забезпечити підошву укосу від розмиву.

ПЕРЕВАГИ ВИКОРИСТАННЯ ГЕОДОР.

Здатність геогратки утримувати рихлий матеріал в комірках, дозволяє використати цей матеріал на більш крутих укосах чим це було б можливим без застосування геогратки.

Конструкція укріплення ГЕОДОР із заповнювачем з мінерального матеріалу може витримати дію більш інтенсивного потоку поверхневих вод ніж укріплення з мінерального матеріалу, який не поміщений в геогратку.

Запобігання ерозії за допомогою геогратки ГЕОДОР заповнену мінеральним матеріалом може бути підвищено без втрати гнучкості конструкції, шляхом розподілення на її поверхні бетонного розчину.

3. ГЕОГРАТКИ ГЕОДОР З БЕТОННИМ НАПОВНЮВАЧЕМ.

Заповнення комірок ГЕОДОР бетонним розчином дозволяє отримати довговічну, стійку до ерозії конструкцію укріплення укосу рівномірної товщини яка зберігає, гнучкість і здатність сприймати локальні зсуви ґрунтового масиву. При цьому непотрібно влаштовувати основу з зернистих матеріалів без якого неможливе влаштування традиційних конструкцій з бетонних плит.

У відповідності з умовами будівництва можна вибрати тип бетону та товщину конструкції. Підстилаючий прошарок з нетканого геотекстильного матеріалу забезпечить дренаж та захист від вимивання мілких фракцій ґрунту укосу.

Між бетонним заповнювачем та стінками геогратки завдяки текстурованій поверхні стінок забезпечується механічне щеплення. Використання перфорованих модулів геогратки забезпечується додаткове закріплення наповнювача завдяки прониканню бетону через отвори діаметром 10 мм.

Як правило використовують геогратку з текстурованою, перфорованою поверхнею

Технологія виконання робіт наступна:

Роботи починаються з планування поверхні укосу до попередньо запроектованого механізованим способом або ручним інструментом : лопатами і шкребками – гладилками.

Після цього - поверхневе ущільнення ґрунту і піску електричними трамбівками .

В межах укріплення стелиться нетканий геотекстиль.

У верхній частині укосів влаштовується поглиблення розміром 0,8 х 0,3 м для запуску геогратки та неповністю забиваються анкери «Геодор» на відстані один від одного:

22 см.- для ГР 22/5, ГР 22/7.5, ГР 22/10, ГР 22/15, ГР22/20

30 см.- для ГР 30/5, ГР 30/7.5, ГР 30/10, ГР 30/15, ГР 30/20

44 см.- для ГР 44/5, ГР 44/7.5, ГР 44/10, ГР 44/15, ГР 44/20

Після цього розтягують геогратку і надівають кожну комірку крайнього ряду на відповідний їй анкер вверху укосу, забивають анкер «Геодор» до рівня ребра геогратки.

Розтягують модуль вниз по укосу на його повну довжину. Розтягнений на повну довжину модуль «Геодор» забезпечує технологічність та покращує зовнішній вид конструкції захисту укосу.

Закінчення суміжних модулів вирівнюють та з'єднують за допомогою анкерів «Геодор» та пневмостеплера .Поверхні суміжних закінчень повинні бути на одному рівні.

Кріплення секцій між собою здійснюється в кожну чарунку .

У нижній частині укосу також влаштовується траншея глибиною 0,5 м, в яку укладається геогратка з запуском і наступним засипанням.

Після того як модулі «Геодор» закріплені на укосі , починають заповнювати комірки геогратки матеріалами у відповідності до проекту. Засипка матеріалів відбувається за допомогою екскаватора з зворотною лопатою, фронтального навантажувача чи змонтованого ковша. Висоту падіння матеріалу засипки обмежують 0,5-1 м.

У випадках необхідності водовідвідного лотка по дну водовідвідного лотка геогратка укладається, дотримуючись конфігурації перетину на всю площу дна і стінок.Після цього влаштовується щебенева основа стінок і дна водопровідного лотка (якщо це передбачено проектом).

Укладання щебеневої основи стінок і дна лотка з гранітного щебеню фракції 10–20 мм виконується механізованим способом з наступним ущільненням.

Бетонування стінок і дна водопровідного лотка проводять механізованим способом з укладанням бетону товщиною 15 см. у геогратку.

Після цього виконується вирівнювання бетону, загладжування і залізнення.

Потім грунт вирівнюють, планують, ущільнюють і усувають надлишки.

Посів насіння багаторічних трав, укриття мішковиною і поливання водою.